Ось, власне. З ким не буває... Магія цифр і тому подібного:)
Слава Богу! Слава Україні! Бо в них є я:):):):):)
Наперед дякую всім хто мене поздоровив з мережі або тим, хто збирається це зробити:) Просто знайшов час зазирнути сюди і відписати. Навіть більше, створити, типу, тему:)

Що таке робити, коли нема роботи?! Хммм...
Ремонт затягнувся.Почуття що виникають при цьому не з кращих. Продовження буде у вівторок,якщо ,вкотре, не перенесеться. Що буде далі? Далі буде щось нове, більш цікаве,ніж до цього. Себе так налаштовую.На осінь і весну в мене припадають цикли подій професійного плану, лірика на зиму і літо. Поки цей розподіл влаштовував. Та і одружуватися рано. Як мені внутрішньо видається.
Пару днів тому подумав над одною річчю...Не зовсім розумно,але ж душа наче просить:) хочу трохи пожити деінде. Львів тягне до себе. Не знаю чому,хоча здогадуюся. Батьків то злякає,вони завжди хотіли аби в нас з сестрою все було добре тут,у Києві. Та і самі,здається, думають щось в цьому питанні. А в мене самого є купа теорій, пустих думок, але не намірів і дій. Хоча, з кожним роком можливості зростають,як і потреби:):):):) Хех... Ну,то таке. Волиняка пише про себе,хоча думає над тим,що то всьо зайва балаканина і самочастування з мазохізмом:) Далі буде...Далі буде краще:):):)

Вирішив проти ночі йти перевіряти банкомати Приватбанку на наявність готівки. Вдалося то не відразу, з другої спроби і в іншому районі майже. За Палацом "Україна". Так ось, був гарний осінній вечір, який повільно переходив у ніч. Але я був би не я, якби в таку годину не потрапив у якусь міні-пригоду. До мене звернувся якийсь чолов'яга напідпитку. Просив дати телефон під його картку для здійснення дзвінка. Я підозрював що то не дуже допоможе, але... Гроші , що він пропонував я брати не хотів з самого початку, і вразі його поганої поведінки міг би фізично вплинути на нього аби переконати в моїй правоті.З будь-яких питань. Отже, дзвінок не вдався, але він мені дуже дякував і зголосився пригостити пивом. Деталь: я дав собі слово не вживати пиво у Києві деякий досить тривалий як для того термін. Я сказав, що тільки Живчик:) Він не був дуже проти того, хоча і здивувався. У "Богатирі" взяв собі пиво, мені Живчик. Звати його Віктором, він з Василькова, працює у Каравані.Ким- мені то було не цікаво. Дрібничка, яку я забуду за пару днів, але вирішив написати. Не минає і дня аби в мене щось хтось не попросив на вулиці допомогти. Не знаю чому так трапляється, хоча я не проти. Люблю осінні вечори і листя під ногами...

Переглядав свій старий архів фото всяких цікавих для мене. Натрапив на цю ось тьотю. Хм...
Годую декілька операторів. Половина Київстар, по чвертині - ЮМС(МТС) та Астеліт. Цікаво як там Теленор?! Давно щось не чув новин з фронту. Київстар став дійсно флагманом і єдиною компанією на ринку нашому, що показує іншим як потрібно працювати з клієнтами. Але... де інтернет дешевий??? Ось саме тому вони останні три місяці отримали від мене мінімум, але більше, ніж МТС зі своїм жлобством. Астеліт поки задовільняє інтернетом та смсками, але покриття в них ще те. Для урбанізованих чувачків. Але, разом з тим, пам'ять добра. Пригадую що ще у 2002 тарифи були веселі і цього всьо не було. Цікаво, а коли б за совка мобільний зв'язок з'явився у населення у таких обсягах як є зараз, на даний момент?!

Все ж таки вирішив почати щось тут писати. Хоча "щоденник" існував вже досить тривалий час, але моє флегматичне відношення до таких речей не давало тому поштовху. Думки про системність його ведення і обов'язок в першу чергу перед собою тут писати не дуже надихали. Але...

Отже, сьогодні перший день моєї улюбленої пори року. З цього дня дещо змінюється у моєму житті. Не знаю як надовго, та все ж з тим: моя сестричка, з якою я не вмів і не вмію вжитися на одній території, буде мешкати зі мною. Після 98 року я з нею до такого не доходив. Складно буде. Передчуваю. Не зважаючи на те, що не дуже вірю у різні там гороскопи- вона ВОДОЛІЙ! А це для мене ніколи добре не закінчувалося. Не можу я з жіночою статтю вжитися нормально під цим знаком хто ходив. Починаючи з моєї бабусі, яку я все ж люблю як внук, закінчуючи декількома екс-пасіями, з якими в мене по-різному, але не складалося. Ну, але відчаю немає. Вік мабуть вже не той :):):) Дасть сі чути, як каже одна дуже чудова дівчинка :)

О! Згадав ще одну річ:) Її якось сказала одна моя гарна знайома , що зараз потерпає у Відні на навчанні. "На ЖЖ виснуть люди, у котрих щось поки не складається або не склалося." Зауважу, що це казала людина, котра сама вела щоденник. Тому не беруся судити. Настя, в чомусь ти таки права:) але не до кінця. Ти маєш на увазі статичність і замопоглинання. А в мене трішки інакше мережа сприймається. Я 90 % часу в мережі з мобільного і не прив'язаний до стільця і клавіатури. Для мене мережа- це рух і мобільність. Словом, Слава Нокіа Н72! :)

Вважаю, що як на перший запис я надто багато настарався.

З Першим Днем Осені, ЖЖ!!!